«А чому почалася війна?»
«А нас сьогодні не будуть бомбити?»
«А тато повернеться?»
«А коли це закінчиться?»
Дитячі запитання про війну іноді повторюються десятки разів. Дорослому може здаватися, що він уже все пояснив. Але дитина знову запитує те саме.
Це не означає, що вона не слухала. Часто таким способом дитина намагається переконатися: «Я в безпеці? Поруч зі мною є дорослий? Що буде далі?»
Не мовчіть і не вигадуйте
Найкраще говорити з дитиною чесно, але відповідно до її віку.
Не потрібно розповідати маленькій дитині всі подробиці бойових дій, показувати страшні відео чи обговорювати найгірші сценарії.
Але й відповідати «нічого не сталося» або «не думай про це» теж не варто. Дитина бачить сирени, чує розмови дорослих, помічає їхню тривогу. Якщо слова батьків не відповідають тому, що вона бачить, страх може стати ще сильнішим.
Краще сказати просто:
«Так, зараз іде війна. Через це іноді буває небезпечно. Але ми знаємо, що робити, і я буду поруч із тобою».
Якщо ви не знаєте відповіді
Не потрібно вигадувати.
На запитання «Коли закінчиться війна?» можна чесно відповісти:
«Я не знаю точно. Дорослі теж не можуть знати цього напевно. Але ми будемо робити все, щоб бути в безпеці».
Така відповідь чесніша за обіцянку, яку неможливо виконати.
Якщо дитина питає одне й те саме
Не дратуйтеся.
Для дорослого повторне питання може здаватися зайвим, а для дитини це може бути способом заспокоїтися.
Можна відповісти спокійно:
«Ти знову хвилюєшся? Давай поговоримо про це».
Іноді дитині потрібна не нова інформація, а впевненість, що дорослий поруч.
Не приховуйте власні емоції повністю
Батьки не зобов’язані весь час демонструвати абсолютний спокій. Можна сказати:
«Я теж хвилююся, коли чую сирену. Але я знаю, що нам потрібно робити, і тому ми зараз ідемо в безпечне місце».
Так дитина вчиться: страх — це нормальна емоція, але навіть зі страхом можна діяти правильно.
Перетворіть страх на план
Дитині легше, коли вона розуміє, що робити.
Разом можна обговорити простий план:
- куди йти під час повітряної тривоги;
- де лежить дитячий рюкзак;
- кому телефонувати в разі небезпеки;
- де зустрічатися, якщо родина випадково розділиться;
- чому не можна торкатися уламків чи невідомих предметів.
Знання конкретних дій повертає дитині відчуття контролю.
Дитині потрібне не лише пояснення, а й звичайне життя
Війна не повинна займати кожну хвилину дитячого життя.
Після розмови про складне важливо повернутися до звичайних речей: пограти, почитати, поговорити про школу, приготувати разом вечерю або просто обійняти дитину.
Навіть у складні часи дитині потрібні сміх, навчання, друзі, ігри та відчуття, що життя продовжується.
Головне — не залишати дитину сам на сам із її страхом
Не існує однієї правильної фрази, яка забере всі дитячі страхи. Але є те, що дитина запам’ятовує найкраще: дорослий, який слухає, не висміює її запитання і залишається поруч.
Якщо дитина постійно повертається до теми війни, стала надзвичайно тривожною, майже не спить, перестала нормально їсти, втратила інтерес до звичних речей або її поведінка сильно змінилася, варто звернутися по допомогу до дитячого психолога чи іншого фахівця.
Війна торкнулася життя багатьох українських дітей. Хтось чув сирени, хтось пережив евакуацію, а хтось чекає рідну людину з фронту. Якщо у вашій родині є власна історія чи досвід розмови з дитиною про війну — поділіться ним на нашому сайті. Можливо, саме ваша розповідь допоможе іншим батькам знайти правильні слова для своєї дитини.
Коментарі